Гіпоспадія

Проблеми з нормальною будовою сечостатевої системи останнім часом стають все більш поширеними. Якщо раніше народження хлопчика з вадами розвитку статевих органів зустрічалося із частотою одне на 500, то зараз таке співвідношення змінилося приблизно в чотири рази. Це означає, що кожен 150-й новонароджений хлопчик має вади розвитку сечостатевої системи. Найчастіше у тому числі зустрічається гіпоспадія.

Що таке гіпоспадія

Під цим терміном мається на увазі відкриття зовнішнього отвору сечівника не в центрі головки статевого члена, а збоку, зверненого вниз, у бік промежини. При цьому є кілька видів розташування отвору, від самої головки донизу до перебування на самій промежині.

Крім цього, гіпоспадія у хлопчиків часто супроводжується іншими патологіями будови зовнішніх статевих органів. Насамперед це порушення форми та положення печеристих тіл пеніса. Вони викривлені та/або деформовані. По-друге, при гіпоспадії часто спостерігається розщеплення крайньої плоті - вона утворює незамкнену складку, клапоть на верхній частині головки пеніса.

Причини виникнення патології

Точні причини виникнення гіпоспадії невідомі. Проте сучасна наука зіставила зростання кількості такої патології із науково-технічним прогресом. Загалом можна зробити такі висновки: патологічні зміни в будові сечостатевої системи плода чоловічої статі найчастіше викликаються негативним впливом забрудненого навколишнього середовища, харчуванням з великою кількістю штучних складових та гормональних засобів, якими годують худобу, а також потраплянням в організм пестицидів, гербіцидів, фунгіцидів, інсекти та безліч інших речовин з токсичною дією. Також є думка, що на розвиток таких або подібних патологій великий вплив має використання різних гормональних препаратів, у тому числі й тих, які призначаються вагітною з метою збереження вагітності при загрозі викидня. Ще не можна виключити згубний вплив гормональних контрацептивних засобів, причому протягом року до вагітності.

Види гіпоспадії

За розташуванням отвору уретри можна виділити такі види гіпоспадії:

• Головчаста. При цьому стані отвір сечівника знаходиться з нижньої сторони головки.
• Вінцева. Отвір розташований в області вінцевої борозни.
• Стовбурова гіпоспадія. При цій формі отвір може бути розташований на будь-якому рівні з нижньої сторони статевого органу. Пеніс зазвичай сильно викривлений, мочитися можна тільки якщо підняти статевий член вгору.
• Мошонкова. При цій формі отвір уретри знаходиться в області між основою пеніса та мошонкою або власне на мошонці. При такому стані зазвичай відзначаються множинні дефекти будови зовнішніх статевих органів і потрібне звернення за повноцінним ендокринологічним обстеженням. Мочитися можна тільки сидячи.
• Проміжна. При цій формі гіпоспадії отвір розташовується в області промежини, статеві органи деформовані або мають змішану будову, недорозвинені, розщеплення мошонки і сильні деформації кавернозних тіл пеніса. У цьому випадку також потрібне відвідування ендокринолога, а також генетика. Мочитися хворий може тільки як жінка сидячи.
• Гіпоспадія-хорда (гіпоспадія без гіпоспадії). У цій ситуації зовнішній отвір сечівника знаходиться на правильному місці, але є сильне викривлення статевого органу. Воно може бути викликане деформаціями шкіри по вінцевій частині та по задній стороні статевого органу, а також через проблеми з будовою уретри, через поєднання цих факторів.

Наявність гіпоспадії - це привід проведення повноцінного обстеження дитини з метою раннього виявлення інших можливих вад та порушень внутрішньоутробного розвитку.

Методики лікування

На даний момент хірургія успішно справляється з більшістю проблем, що виникають за наявності гіпоспадії. Вважається, що оптимальний період проведення операції проміжок від 8 до 18, іноді до 24 місяців життя дитини. У переважній більшості випадків корекція вдається настільки добре, що в майбутньому він навіть не підозрюватиме наявності будь-якої операції на своїх статевих органах.

Здебільшого операція проводиться за один етап. Всі види гіпоспадії, що відносяться до передніх та середніх форм (головчаста, вінцева та стовбурова) зазвичай коригуються в 95% всіх випадків. Задні форми гіпоспадії вимагатимуть більше зусиль, а наявність генетичної або ендокринологічної аномалії потребує додаткових впливів в залежності від складності патології. Однак і у найважчих випадках хірургія успішно вирішує такі проблеми.