Ваш кошик порожній
Захворювання сечостатевої системи людини численні та різноманітні, вони провокуються безліччю різних факторів. Серед цих захворювань виділяється уретрит – запалення сечівника.
Сечівник — це вузька трубка, призначена для виведення сечі з сечового міхура назовні. Таким чином, він виконує дуже важливу роль - регулярне виведення з організму продуктів обміну та зайвої рідини.
У чоловіків сечівник набагато довший, ніж у жінок, тому запальні процеси в ньому проходять трохи інакше.
Уретрит, або запалення уретри, це процес, що зачіпає стінки сечівника, що провокується потраплянням до нього різноманітних бактерій і вірусів.
В залежності від джерела інфекції уретрити прийнято ділити такі види:
Відповідно до характеру розвитку захворювання можна виділити гостру та хронічну форму.
В основному уретрит, симптоми якого можуть бути яскраво виражені, виникає через такі причини:
Симптоми уретриту досить болючі, тому людина швидко розуміє, що захворіла. Починається захворювання з різкого болю при сечовипусканні, зовнішній отвір уретри сильно набрякає та запалюється, після виділення сечі з'являється гній. Людина відчуває не тільки сильний дискомфорт, а й різні порушення нормального стану організму - може піднятися температура, виникнути гарячка. Чим раніше хворий звернеться за кваліфікованою медичною допомогою, тим вищі шанси швидко та максимально безболісно «розпрощатися» із захворюванням. Найгірше, що можна зробити в такій ситуації — це спробувати самостійно пити антибіотики. Таким «лікуванням» можна значно погіршити перебіг хвороби.
Запущений або невчасно, неправильно лікований уретрит загрожує поширенням інфекції, викликаючи запалення сечового міхура, сечоводів, нирок, а також ураження статевих органів і залоз - може розвинутись простатит, хронічна інфекція або пухлина яєчок, уретрит також може стати хронічним. Часто таке захворювання викликає звуження сечівника. Лікувати занедбані стани або хронічні форми хвороби набагато довше і складніше, ніж при ранньому зверненні до лікаря.
Зазвичай для діагностики уретриту не потрібно особливих зусиль. Для її проведення береться на аналіз сечі та мазок з уретри. Важливо правильно виявити тип мікроорганізмів, які спричинили захворювання, тому в деяких випадках лікар рекомендує зробити ПРЦ-аналіз.
Якщо у хворого визначається неспецифічний уретрит, дуже важливим аналізом стає бактеріальний посів мікрофлори з уретри пацієнта. Він дозволяє визначити тип умовно-патогенної мікрофлори, що стала причиною захворювання. Коли збудник знайдено, лікарю буде набагато простіше підібрати необхідний тип найбільш активного антибіотика проти конкретного мікроорганізму.
Найчастіше лікування уретриту проводиться комплексно. Насамперед лікар орієнтується на знищення першопричини, тобто на те захворювання, яке спровокувало появу уретриту. В основному всі ці хвороби лікуються антибіотиками, тип яких, дозування та термін лікування підбирається лікарем. Ці показники залежать від тяжкості захворювання та наявності у хворого на інших проблемах зі здоров'ям. Здебільшого прийом антибіотиків триває від трьох діб до кількох тижнів.
Крім антибіотиків, фахівець призначає додаткову терапію. В основному це прийом вітамінів, стимуляторів імунітету, загальнозміцнювальних засобів, препаратів для захисту печінки та пробіотиків. У разі розширення уретриту та розвитку циститу можуть бути рекомендовані промивання уретри антисептичними розчинами. Таким хворим також показана фізіотерапія.
Щоб захворювання не повторювалося або не посилювалося, обстеження та лікування проходять усі статеві партнери пацієнта. Статеве життя перебуває під забороною, оскільки це загрожує повторним зараженням.
Щоб переконатися у ефективності лікування, проводять контрольні аналізи. Якщо збудників не виявлено, це відмінний показник — уретрит переможений.
